Біленченківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

   






Промислова Фармація
Відеоінструкція для вступу 2019

Батькам

  1. Чи готові ви бути батьками першокласників ?

    Цей тест для Вас.

    Якщо Ви даєте позитивну відповідь, отримуєте один бал.

    1. Мені здається, що моя дитина буде вчитися гірше за інших.
    2. Я побоююся, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.
    3. На мій погляд, чотири уроки — непосильне навантаження для маленького учня.
    4. Важко бути впевненим у тому, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.
    5. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, рахувати і читати.
    6. Моя дитина губиться, коли до неї звертаються незнайомі дорослі люди.
    7. Початкова школа, на мою думку, навряд чи спроможна чогось навчити дитину.
    8. Я побоююся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.
    9. Мій малюк, як мені здається, значно слабший за своїх ровесників.
    10.Боюся, що вчителька не має можливості об’єктивно оцінювати успіхи кожної дитини.

    Результати:

    0–4 бали — у Вас є всі підстави з оптимізмом зустріти 1 вересня — Ви готові бути батьками першокласника.
    5–8 балів — Вам бажано кращє підготуватися до можливих трудношів.

    9–10 балів — обміркуйте, можливо Вам варто порадитися з психологом. У Вас ще є на це час.

  2.  

  3. Поради батькам майбутніх першокласників

    Що обмежує успішність дитини

    Результат успішного кавчання значною мірою залежить від працездатності > чия, адже - засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.

    Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигне відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимога виявляються для неї надмірними, У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводять до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуацій складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків, У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне А нарікання на лінощі, покарання призводять до тою, що вона замикаються. стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являться негативне ставлення до школи.

    На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:

    - погіршення екологічної обстановки;

    - збільшення питомої ваш "синтетичного" харчування, насиченого консервантами та барвниками:

    - шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;

    - зменшення фізичних навантажень;

    - "стресогенне" напружене міське жити.

    Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції; хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не е надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі і розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково – м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, поки організм знову набуде гармонійної рівновага. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.

    Як зберегти здоров'я, життєрадісність в умовах навчання.

    Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог до режиму навантажень з реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти. Підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності а усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до неврозів, порушень постави та зору тощо.

    Варто замислитися про режим дня. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома відпочинку достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих пор або фізкультурних занять; регулярного повноцінною харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

    Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров’я учня.,. Часте недосилання – одне з причин перевтоми і неврозів у школярів.

    А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і під стану здоров'я. Так ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають погребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробиш за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удається організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

    Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором. Внаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується став нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м’язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, надає гострота зору.

    Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність іонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилиться виділення гіпофізом гормону росту.

    Інша складова успіху – харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж не маю би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит.  Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди; смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості.  Потрібно привчити дитину обов'язково мита овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

    Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свою малюка, тим краще..

    Ще кілька важливих моментів.

    Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.

    Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

    Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю  робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід зверну їй увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, то погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп’ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

    Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево - судинної системи, легенів; зменшуєшся життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість головні болі, швидка с стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля ), якщо учень носитиме його на відстані, до 3 к, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носіння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта і захворювання нирок. Згідно з санітарно-гігієнічними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гігієнічного водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпечений світловідбивачами і еластичними замками. забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим більше відділень а ранці, тим краще. У такому разі в ньому буде більше порядку і потрібну річ не доведеться діставати з дна.

     

    Поради психолога

    Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

     

    Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

     

    Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

     

    Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

     

    У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

     

    Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

     

    Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

     

    Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

     

    Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

     

    Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

     

    Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

     

    Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

     

    Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

     

    Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

     

    Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

     

     Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?

     

    Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

     

     Як підготуватися до першого вересня?

     

    Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

     

    За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

     

    Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

     

    Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

     

    Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

     

    Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

     

    Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

     

    Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

     

     Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

     

    Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

     

    Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?

     

    Мама будить Петрика другого вересня: «Вставай. Пора йти в школу!» Петя: «Я ж вже вчора сходив.»

     

     Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?

     

    У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

     

    Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи

     

     Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

     

    Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

     

    В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

     

     Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?

     

    Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!», - те може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" ззовні.Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано:

     

    Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.

     

    Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття з вечора.

     

     Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

     

    Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

     

    Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

     

     Які типові прояви стресу і дезадаптації?

     

    Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

     

    У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

     

    Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

     

    Дитина відмовляється йти в школу.

     

     Як можна знімати стрес?

     

    Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

     

    Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).

     

    Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

     

    Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)

     

    Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).

     

    Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).

     

    Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця)

     

     Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

     

    Страхи (нічні страхи). Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів. Яскраво виражена агресія.

     

     Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?

     

    Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

     

    Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

     

    З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є

     

     Що не може бути зроблене без участі батьків?

     

    Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня. Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

     

     За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися?

     

    Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).

     

    Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

     

    З першого вересня до цього додаються:

     

    підготовка столу до виконання домашньої роботи;

     

    збір портфеля;

     

    підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

     

     Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?

     

    По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.

     

    Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

     

    Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

     

    Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

     

     Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

     

    У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.

     

    Лекція для батьків

     «Як досягти гармонії взаємин»

    Наші діти… Ми чекаємо їхньої появи на світ, як дива. Вони – наша радість, надія, сенс нашого життя. Ми бачимо їх талановитими, розумними, великими артистами, успішними бізнесменами, вченими. Ми вкладаємо в них усю душу, хочемо, як краще, а виходить по-різному. І тоді постають одвічні запитання: «Чому?», «Хто винен?», «Що робити?».

    Тисячоліттями люди шукають відповіді на ці запитання, у процесі цих пошуків народилась і виросла наука педагогіка.  Вчені створили безліч систем виховання, але знову і знову в родинах виникають проблеми з дітьми, складно вибудовуються сімейні взаємини, наші діти наражаються на небезпеку: правопорушення, алкоголізм, наркоманія.

    На це слід зважати, виховуючи свою єдину і неповторну дитину. Є певні наробки психологів, створено чимало рекомендацій батькам, усім вихователям юної людини. Спираючись на їхні висновки, враховуючи власний досвід, спробуємо з’ясувати, що ж відбувається у власній родині, знайти відповіді на ряд конкретних запитань, які постають перед нами щодня.

    Дитина іде у перший клас.

    Чи готова вона до школи?

     Часто батьки вважають основними показниками готовності до школи  знайомство дитини з літерами, уміння читати, рахувати, знання віршів та пісень.
    Однак не тільки це впливає на успішність навчання. Адже формування даних умінь передбачається програмою для першого класу.

    ПОРАДИ БАТЬКАМ:

    ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

    Зовсім не слід:

     • змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор, оцінювати все, що робить малюк, так як оцінюється діяльність учня;
    • "проходити" з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру навчанням.

    Необхідно:

    • прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
    •навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину случати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення;
    • формувати світогляд дитини, знання:
        • про довкілля, про себе (прізвище, ім'я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі);
        • про своє село, місто, вулицю;
        • про явища природи (пори року, їх послідовність, місяці кожної пори
    року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби);
        • про Сонце, дощ, сніг;
        • про урожай, борошно, із чого роблять хліб, цукор;
        • про улюблені книжки, вірші, казки, пісні, відомих письменників, ху-
    дожників, композиторів;
        • про дорослих людей (за віком, професіями, за своєю вихованістю-
    невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба пова-
    жати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непоря-
    дні люди);
        • про сучасну техніку, транспорт.

  4.  

     

    Держава – це велика сім’я, а сім’я – це маленька держава. До такого висновку дійшов ще в V ст. до нашої ери китайський філософ Конфуцій.

    Традиційно сім’я була основним пріоритетом у житті людини. Залишається вона на першому місці й зараз. Як побудувати хороші родинні взаємини? Чому виникає непорозуміння, відчуження між найріднішими людьми – батьками і дітьми? Що заважає членам родини зрозуміти одне одного? Чи можна допомогти дорослим з їхніми нескінченними турботами усвідомити важливість психолого-педагогічного контексту взаємин, цінність стану душі – свого і своїх найближчих – дітей? Як це зробити?

    Людина не вибирає собі батьків, вона народжується в певній родині. Незважаючи на те, що дитина вже самим фактом свого існування все помітніше впливає на батьків, суттєво змінити взаємини в родині вона не може.

    Сімейне життя, життя у гурті найрідніших і наймиліших, люблячих один одного людей, – це величезна цінність. Цінності родини – це подружня вірність і любов, оберігання цілості сімейної спільноти, плекання дітей і піклування про старших членів сім’ї, працьовитість, гостинність, культ предків.

    Нині українська родина переживає важкі часи – ідеологічна, соціальна, професійна переорієнтація, визначення нових життєвих пріоритетів, – руйнують її фундамент. Сьогодні в сім’ях відбувається руйнація найважливішого, на чому ґрунтується традиційна родинна педагогіка – авторитету батька і матері, часто просто безпорадних перед суворою дійсністю.

    Учені вбачають лише один вихід із цієї скрути: якщо неможливо змінити зовнішні обставини, слід створювати своєрідну «сімейну ауру», хоча б на психолого-педагогічному рівні; бути доброзичливими і чуйними; підтримувати один одного; плекати і розвивати атмосферу взаємної поваги і любові. Однак на практиці взаємини в сучасній родині ще дуже далекі від гармонійних.

    Кожна людина прагне уникнути страждань, відчути себе щасливою, ефективно, без додаткових психічних навантажень вирішувати проблеми, що виникають. Але це неможливо без педагогізації всіх людських взаємин. Так що ж заважає близьким, люблячим людям часто-густо доходити згоди? Стверджуємо, що таке стається через психолого-педагогічну необізнаність, непоінформованість.

    Хотілося б, щоб ви, шановні батьки, усі дорослі, пам’ятали, що кожна життєва ситуація, унікальна. Немає і не може бути готових рецептів. Педагогічні рекомендації слід осмислювати, а потім – творчо застосовувати, зважаючи на конкретні життєві обставини. Тільки тоді можна сподіватися, що ваші зусилля будуть немарні.

    Відомий дослідник проблем сім’ї О. Ковальов зазначає, що педагогічний вплив родини дає дитині:

    –                   по-перше, відчуття належності до певної групи. Без цього дитина почувається  самотньою;

    –                   по-друге, відчуття і реальні докази своєї значущості для інших. Без цього у дитини розвивається почуття неповноцінності;

    –                   по-третє, відчуття взаємного тепла. Без цього у дитини нерідко виникає негативне ставлення до життя, схильність до песимізму, апатія;

    –                   далі, відчуття своєї неповторності. Якщо цього немає, у дитини виникає болісне відчуття сірості, неоригінальності, власної неталановитості, що провокує спалахи агресії;

    –                   нарешті, зразок для наслідування, адже кожен повинен у щось вірити, на щось сподіватися, щось любити, щось визнавати і заперечувати, інакше життя людини втрачає сенс.

    Батьки і діти – це проблема вічності, яка завжди існувала, існує й існуватиме в суспільстві. Прагматизм нашого часу дуже відобразився на стосунках не лише між дорослими, а й між батьками та дітьми.

    Батьки мають пам’ятати, що живуть і виховують своїх дітей у кризовому суспільстві, у нестабільній державі. І тому вони не мають морального права виховувати ідеалістів. Сучасні діти грамотніші, ніж їхні батьки. Тому сучасне сімейне виховання має бути передусім суто приватним, інтимним, індивідуальним і мета його сьогодні майже медична – не зашкодити.

    Звичайно, усі батьки хочуть добробуту для своїх дітей. І часом, підсвідомо, їх до цього добробуту готують. Тобто, щиро вірять у такий добробут і хочуть, щоб вірили їхні діти так само, як батьки сучасних батьків вірили у краще майбутнє для своїх дітей.

    Шановні батьки! Слід зрозуміти, що сучасні діти будуть іншими. І вони вже є іншими. Саме таке розуміння спроможне якщо не усунути, то пом’якшити сучасну проблему батьків і дітей, поліпшити взаємини між батьками і дітьми.

    Важливого значення набуває встановлення з донькою, сином щирих, довірливих взаємин. Слід своїм ставленням показувати, що їх переживання сприймаються і поділяються, що їх люблять, цінують і поважають такими, якими вони є. Подібні контакти знімають напруження у взаєминах, допомагають подолати замкненість у власному внутрішньому світі, підтримують позитивне ставлення до свого «я», висвітлюють невідомі, але високо оцінювані оточуючими якості особистості. Варто бачити у своїх дітях, хоча й найближчих та найрідніших людей, але урешті-решт, самостійних.

    У цьому підході висока повага до життя, прав і долі. Турбуйтеся про дочку та сина, але не силуйте їх особистість, оскільки тільки на цих засадах можлива побудова гармонійних взаємин у родині.

    Мета сімейного виховання – щастя дітей. Під цим розуміються емоційна рівновага, душевний комфорт, які досягаються багатопланово. Наприклад, схваленням, вживаючи вислови: «Ти – молодець!», «У тебе все так гарно виходить!», «Ще кілька зусиль і ти досягнеш поставленої мети».

    Педагоги і психологи радять батькам ніяким чином не створювати у дитини комплексу провини. Навпаки, намагаються прищепити йому такі якості, як самоповагу, упевненість в собі, здатність до подолання труднощів. Для дорослого життя з його конкурентністю, постійною боротьбою за високий рівень життя, з його шаленим ритмом, напруженням, стресами ці якості необхідні.

    Добре було б, якби всі батьки пам’ятали слова, які слід уживати якомога частіше у стосунках зі своїми дітьми:

    –                   Мені з тобою легко…

    –                   Ти в мене красуня (красень)…

    –                   Порадь мені, будь-ласка…

    –                   У мене немає нікого ближчого за тебе…

    –                   Я б ніколи не зробила (ив) це так добре, як ти…

              Шановні батьки! Зрозумійте, ваші син чи донька лише вчаться приймати рішення, відповідати за наслідки своїх дій. Неправда, що вони не потребують вашої допомоги. Потребують. І не лише в матеріальному визначенні. Вони потребують щирої розмови, невимушеної бесіди замість повчань, моралізаторства, готових рецептів та інструкцій. Замість них діти хочуть почути: «Можеш учинити так чи так. Як на мене, такий варіант кращий». А якщо виявиться, що ваші син чи донька зробили поганий вибір, краще утримайтеся від тріумфуючого: «Ось бачиш, я ж казала...». Будьте впевнені, цим ви надовго відіб’єте у них бажання бути відвертими. Не треба повчань, краще просто розмовляйте з вашою дитиною.

              Підлітки самі обирають час і тему для довірливої бесіди, а вам, батьки, залишається лише терпляче чекати.

              Послухайте поради, якими ви можете скористатися, спілкуючись зі своїми сином  чи донькою.

    v Більше семи фраз підряд – це вже лекція.

    v Ваша розмова має бути діалогом.

    v Не перебивайте, не тягніть слова, не закінчуйте речення.

    v Дивіться в очі.

    v Ви роздратовані? Охолоньте, перш ніж почнете говорити.

    v Обов’язково розповідайте про себе, про свої справи, проблеми.

    v Увечері згадайте що-небудь, що мало відбутися сьогодні в житті дитини – контрольна, зустріч і запитайте про результат.

    v Не заважайте синові, доньці відчувати те, що вони відчувають. Кожна людина має право на емоції.

    v Закрийте газету. Вимкніть телевізор. Відкладіть усі справи і думки на потім і зосередьтесь на розмові.

    v Намагайтесь під час серйозних розмов не виправляти вимову, граматику і лексику. Демонструйте ваше розуміння, співпереживання, готовність прийти на допомогу.

    v Якщо до вас звертаються: «Мамо (тату), знаєш що?», сядьте зручніше і запитайте: «Що?» Вислухайте, не перебиваючи, потім розкажіть своє бачення проблеми. Це дуже важливо – уголос удвох спробувати розібратися, уникаючи категоричності і безапеляційності. Після того, як думки і побажання обох сторін вислухані, виникає запитання «Як вчинити?». Першим свої пропозиції дайте висловити сину, доньці. Далі обговоріть варіанти, чим прийнятний той, чи інший. Під час спокійного спілкування ви спільно завжди знайдете вихід, який влаштує всіх.

    І запам’ятайте, чого не можна робити ні в якому разі, спілкуючись зі своєю дитиною: застосовувати крики і глузування, епітети, які б принижували гідність; ображатись і демонстративно не розмовляти цілими днями, ігнорувати  думки дитини щодо власного здоров’я, планів на майбутнє.

    Природно, що ви припускаєтеся певних помилок, це властиве всім батькам. Однак, якщо для ваших сина чи доньки характерні хоча б 5 пунктів із запропонованих і він (вона):

    –                   здатні усміхатись і сміятися від душі;

    –                   може зізнатися, що чогось соромиться, не вміє;

    –                   радо бере участь у колективних заходах;

    –                   іноді може виявити стосовно вас ніжність;

    –                   уміє при потребі сказати «ні»;

    –                   реально оцінює свої здібності та можливості;

    –                   може вас чимось приємно здивувати;

    –                   має близьких друзів, чия думка де в чому для дитини важливіша  за вашу;

    –                   наполягає на своїй думці і вміє її відстоювати;

              –     зумів (ла) довести до завершення декілька важливих справ, чим дуже пишається, значить ви непогано спілкуєтеся зі своїм сином (донькою) і справи ідуть добре. 

         Виховання дітей в сім’ї – це справа великої державної ваги, тому що наші діти – це майбутнє України. Наші діти – це майбутні батьки, які теж будуть виховувати своїх дітей.

    З ким вам, вашим дітям приємно спілкуватися? Звичайно, з цікавою людиною, з тим, хто більше знає, з ким хочеться поділитися думками, радіти.

          А чи готові ви, шановні батьки, бути цікавими співрозмовниками у спілкуванні з дітьми? Чи готові викроїти на це час? Подумайте. Адже повноцінне виховання дітей – це, передусім, взаємозацікавлене спілкування старших і молодших. Чим більше взаємних інтересів, спільних занять, тим значніший вплив сім’ї на формування особистості, вищий авторитет батьків. Головне – взаєморозуміння, а воно починається із якоїсь спільної справи, прогулянки або туристичного походу, гри, збирання колекцій або заняття рукоділлям, спортом; вивчення історії, пам’яток давнини. При цьому у батьків з дітьми  виникає дружній емоційний контакт, довіра, близькість. У сім’ях, де домашньої роботи не цурається ніхто, а діти й батьки відпочивають разом, де відпочинок чергується з працею, діти ростуть на приклад іншим.

           Закінчуючи лекцію, хочеться зазначити, що є дуже багато способів взаєморозуміння між батьками і дітьми та впливу батьків на дітей. Все інше, як мистецтво артиста на сцені, досягається важкою працею, солоним потом, недоспаними ночами, розладнаними нервами, розчаруваннями і невдачами, і знову пошуком. Батьки, як актори на сцені, можуть бути талановиті і безталанні, яскраві і безбарвні. Проте, коли на виставу бездарних акторів ми можемо й не піти, то в сім’ї батькам і дітям треба жити весь час поряд, одним життям. Тому ви, батьки, повинні постійно думати і дбати про своїх дітей, знаходити з ними спільні інтереси, йти до високості духу, оволодіння усіма багатствами теплих, щирих взаємин у сім’ї. Іншого шляху, ніж самовдосконалення, збагачення своєї душі, освоєння знань, і необов’язково книжкових, і щоденна праця з дітьми, просто немає.

     Бажаємо вам успіхів у вихованні дітей. Дякуємо за увагу!

     

     

    В якому класі навчається Ваша дитина ? _______________________________________________
  5. Які навчальні предмети сьогодні у Вашої дитини?______________________________________________________________
  6. Скільки годин готує уроки Ваша дитина ?   ____________________________________________
  7. Які предмети вона любить ?__________________________________________________________
  8. Які предмети даються Вашій дитині важко ?_____________________________________________
  9. Яку тему на сьогоднішній день вивчає Ваша дитина з :

 а)географії_______________________________________________________

 б)історії_________________________________________________________

 в)хімії___________________________________________________________

7. Твір якого письменника чи поета вивчає Ваша дитина із світової літератури? ________________________________________________________________

8. Який твір читала Ваша дитина в цьому році із української літератури ?

________________________________________________________________

9. Назвати предмети , які Ваша дитина вивчає у школі?________________________________________________________________

10. З яких питань діти розмовляють з Вами відверто ? Як часто ?

________________________________________________________________

                                                                                                                               

      11. Яку громадську роботу виконує Ваша дитина у школі?    

                    ___________________________________________________________________

       12. Скільки годин Ви приділяєте своїй дитині на навчання ? На відпочинок?___________________________________________________________________

     13.  Як Ви відпочиваєте із своїми дітьми?____________________________________________________ ___________________________________________________________________

      14. Які традиції існують у Вашої сім’ї ?______________________________________________________

     15. Чи є у Вашої дитини  домашні обов’язки ? Які ?________________

_________________________________________________________________

     16. Що Ви хочете змінити в школі ?_________________________________________________________

___________________________________________________________________

      17. Хто є класним керівником Вашої дитини ?_______________________________________________

 

 

Ми пропонуємо Вашій увазі сторінку, яка зроблена спеціально для Вас. Вона так і називається "Батькам".


Отже - Ласкаво просимо!

Якщо Ви зайшли на наш сайт в перший раз, то радимо почати знайомство з Карти сайту. Вона дає наочне уявлення про структуру сайту і про великий обсяг інформації, розміщеної на його сторінках. Ви без проблем можете знайти потрібну сторінку сайту.


Шановні батьки! 
ВИ МОЖЕТЕ ЧЕКАТИ ВІД НАШОЇ ШКОЛИ НАСТУПНЕ:

• доброзичливу атмосферу, яка сприяє участі вас в якості партнерів в освіті дитини;

• шанобливе доброзичливе ставлення з боку працівників школи;
• своєчасне і грамотне реагування на хвилюючі вас запитання;
• інформацію про те, як допомогти дітям виконувати домашні завдання і підтримувати навчання вдома.

 

Ваша дитина і наша школа потребують вас!

Для того щоб діти досягли свого потенціалу в навчанні, їм потрібні як хороші вчителі, так і повна підтримка з боку родини.(Проведені по всій країні дослідження незмінно показують, що коли батьки та школа працюють як партнери, діти досягають успіху. Це відноситься до всіх сімей, незалежно від приналежності до будь-якої соціальної групи, рівня доходу та освіти тощо.)

 

Що таке «Участь сім'ї в отриманні дітьми освіти»?

Участь сім'ї - це активна участь родин і опікунів у шкільному житті дитини. Сім'я повинна бути партнером вчителів та інших працівників школи.Навички, досвід і життєві обставини різних батьків або членів сім'ї різні. Тому кожен з нас по-різному бере участь, надає підтримку і доповнює освіту наших дітей.Самий елементарний вид участі сім'ї - це подбати, щоб дитина щодня відвідувала школу, добре виспалась, з'їла корисний для здоров'я сніданок, і щоб вона була в школі в належному вигляді - шкільній формі. Якщо у батьків є достатньо енергії і часу для добровільної допомоги школі або для роботи з батьківським комітетом, це є цінним внеском в роботу школи. Якщо у батьків є можливість надавати добровільні пожертвування на здійснення цільових програм школи, це є цінним внеском в роботу школи.

 

Як краще всього брати участь в освіті дитини?

Найважливіше, що можуть зробити батьки, щоб допомогти дітям досягти успіхів у школі - це приділяти успіхам у навчанні великої уваги. Існує багато способів показати дитині, яке величезне значення ви надаєте освіті.

 

Познайомтесь з ідеями, які ви можете включити в сімейний розпорядок.

 

Перетворити свій будинок у НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР

1. Щодня читайте разом з дитиною.

2. Виділіть один і той же час і місце для щоденного виконання домашніх завдань. Вимикайте телевізор.
3. Знайте, що вивчає ваша дитина. Вивчіть щось нове самі.
4. Подбайте про те, щоб ваша дитина висипалася кожну ніч і досить добре снідала перед школою.
5. Залучайте членів своєї сім'ї до участі в громадських заходах, що доповнюють отримані в школі знання.
6. Дитина повинна знати, що ви чекаєте від неї старанності в навчанні.

 

Підтримуйте зв'язок зі школою

1. Інформуйте школу про потреби вашої дитини і про будь-які зміни в сімейних обставинах.

2. Встановіть і регулярно підтримуйте контакт з класним керівником вашої дитини.
3. Систематично перевіряйте: домашні завдання дитини, відвідуваність і успіхи в навчанні.
4. Реагуйте на всі повідомлення зі школи.
5. Беріть участь в шкільних зборах, заходах і зустрічах з учителями.

 

ДОПОМАГАЙТЕ ШКОЛІ

1. Допомагайте вчителям знаходити індивідуальний підхід до вашої дитини.
2. Якщо ви не можете бути добровільним помічником у школі під час занять, дізнайтеся, яку допомогу ви можете надати вдома або у вихідні дні.
3. Якщо у вас є час, допомагайте класному керівнику.
4. Залучайте і навчайте інші сім'ї для формування групи активних батьків.
5. Допоможіть скласти і підтримувати список телефонів сімей учнів класу або список адрес електронної пошти.

 

Станьте активними батьками

1. Дізнайтеся, як функціонує шкільна система і як захищати інтереси всіх дітей.
2. Станьте членом комітетів або рад, відповідальних за прийняття рішень в школі.
3. Беріть активну участь в роботі батьківського комітету школи.
4. Займайтеся суспільною підтримкою освіти.
5. Будьте обізнані про закони з питань освіти.
6. Вивчайте літературу з педагогіки, психології та фізіології, що відповідає віку дитини.

 

Допомагайте зміцнити 
ЗВ'ЯЗОК ШКОЛИ З НАСЕЛЕННЯМ РАЙОНУ

1. Сприяйте тому, щоб школа надавала сім'ям всіх учнів інформацію про районні ресурси.
2. Організуйте для вашої дитини можливість отримати досвід, який розширює кругозір, і культурний досвід. Надайте таку можливість іншим сім'ям та школі, де вчиться ваша дитина.
3. Дякуйте людям, організаціям, що підтримують освіту та школи.
4. Запрошуйте жителів мікрорайону на шкільні свята.

Чому для дітей корисніше, щоб освітою займалася не тільки школа?

Чим більша частка участі сім'ї у навчанні дітей, тим більших успіхів ці діти досягають у школі, і в житті.

Як вирішити проблемні ситуації у школі?

Батькам іноді необхідно поговорити з учителем з приводу успішності, міжособистісних відносин або труднощів у навчанні дитини. Більшість вчителів будуть раді спілкуванню з батьками і допомогти успішному навчанню вашої дитини.

 

Батьки - партнери в освіті

У нашій школі батьків заохочують брати активну участь в навчанні дитини. (Листи подяки, грамоти). Колектив працівників школи готовий допомогти батькам стати активними партнерами в освіті дітей.

Іноді ситуація може здаватися заплутаною і складною. До кого звертатися, якщо у вас виникають питання?

Якщо Ви хочете поговорити з учителем-предметником по телефону, зателефонуйте до канцелярії школи та залиште для вчителя повідомлення з міським номером свого телефону.Якщо Ви хочете зустрітися з учителем-предметником, зателефонуйте в школу і залиште повідомлення, щоб домовитися про зустріч. Якщо ваша дитина потребує додаткової допомоги, призначте зустріч з відповідними працівниками школи.

 

              Перш ніж іти на бесіду з учителем:

• Поговоріть зі своєю дитиною
• Задавайте дитині питання, щоб зрозуміти, що відбувається.
• Намагайтеся задавати «відкриті питання», такі як «Чому тобі важко?», «Розкажи мені, що сталося ...» «Яка допомога тобі потрібна?»
• Вислухайте точку зору дитини.Робіть висновки і давайте оцінку ситуації тільки після бесіди з учителем!

Поговоріть з учителем

• Поясніть вчителю причину вашого занепокоєння і точку зору дитини.
• Схиляйтесь на висловлювання дитини.
• Задавайте питання, щоб краще зрозуміти шкільні правила.
• Вислухайте точку зору і рекомендації вчителя.
• Розробіть план спільних з учителем заходів, щоб дитина отримала однакову пораду і від вчителя, і від вас.
• Подумайте про те, що сказав учитель. Не поспішайте приймати рішення.
• Домовтеся зустрітися знову, щоб пересвідчитися в ефективності вжитих заходів.

Якщо проблема не буде вирішена,зверніться за допомогою до адміністрації школи(Заступника директора або до директора).

 

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА

• Знайте шкільні правила.
• Відвідуйте батьківські збори.
• Відвідуйте всі наради з приводу вашої дитини, на які вас запрошує школа.
• Зберігайте спокій, навіть якщо ви засмучені.
• Активно беріть участь у шкільному житті своєї дитини.
• Беріть участь у житті школи.