Біленченківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

   






ІННОВАЦІЙНИЙ КАМПУС НТУ ХПІ
Відеоінструкція для вступу 2019

Информация для родителей

 

дитина- дзеркало сімї.

Основні функції сучасної сімї

      Сучасна сім’я буде повноцінною і повною ланкою суспільства тільки за умови виконання своїх основних функцій.

     Економічна функція – одна з першорядних. Вона забезпечує статус сімї як повноправної виробничо – господарської одиниці      і є необхідною умовою добробуту , фізичного , морального й духовного розвитку усіх її членів , здійснення громадських свобод і прав.

    Репродуктивна функція сімї буде успішною в тісному взаємозв’язку з економічною , що забезпечить достатню народжуваність дітей , матеріальні умови їх зростання і виховання.

    Виховна функція – це здійснення за сучасних умов первинної соціалізації дітей і виховання їх до соціальної зрілості.

    Сім’я забезпечує духовний розвиток особистості дітей , привчання й вироблення ставлення до праці як основного джерела достатку й благополуччя людини , формує світогляд і характер громадянина України , здатного до захисту її інтересів у всіх видах і виявах , аж до самопожертви.

   Разом з тим стабільність , міцність і єдність сімї забезпечуються і взаємною любов’ю , моральною , економічною , правовою та іншими видами взаємної відповідальності всіх її   членів , взаємо підтримкою , взаєморозумінням та емоційною прив’язаністю. В сім’ї людина  відновлює  свої духовні і фізичні сили , заряджається енергією для трудових , творчих звершень , активної участі в суспільному житті.

   Правове регулювання відносин у сімї  між батьками і дітьми здійснюється на основі Конституції України , Законодавства про шлюб і сім’ю та цивільного Кодексу України. Правовідносини між батьками і дітьми регулюються також такими міжнародними документами , як Загальна декларація прав людини , Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини , схвалені Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковані Верховною Радою України , в     яких ,зокрема , зазначено „що дитині для повного розвитку треба рости в сімейному оточенні , в атмосфері щастя , любові і розуміння“.

    Українська сім’я має культивувати такі якості і особливості характеру людини , як:

  • повага і відданість своїм батькам , сімї , родині , готовність

до взаємодопомоги;

  • розуміння і відчуття духовної єдності поколінь , повага до батьків , культури та історії рідного народу ;
  • усвідомлення власної національної гідності , честі , внутрішньої свободи , гордості за свою землю і народ ;
  • всебічний і гармонійний розвиток особистості , готовності як до розумової , так і до фізичної праці , захисту рідної землі , аж до самопожертви ;
  • дотримання принципів вселюдської і народної моралі :правдивості, справедливості, патріотизму , доброти , працелюбності, гуманного ставлення до людини і довкілля ;
  • повноцінний фізичний розвиток , міцне здоров’я , фізична досконалість , свідоме ставлення до зміцнення свого здоров’я як необхідної умови підготовки до суспільно – корисної праці й захисту Батьківщини ;
  • уміння  міжособистісного спілкування , культури спілкування ,

гуманізм , колективізм , товариськість, приязність , доброзичливість, взаємопідтримка , чесність , організованість і дисциплінованість , чемність і порядність в особистій поведінці й відносинах з іншими.

   Родина є основою держави. Родина , рід , родовід , народ – поняття , що розкривають моральну й духовну сутність , природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу , нації – такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної  свідомості й громадянської зрілості.

    Родинне виховання – перша природна й постійно діюча ланка виховання.

   Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадському вихованні підростаючих  поколінь. У сім’ї  закладається духовна основа  особистості , її мораль , самобутність національного світовідчуття й світорозуміння.

   Родинне виховання – це перевірений століттями досвід національного виховання дітей у сім’ї. Воно є потужним джерелом формування світогляду , національного духу , високої моральності , трудової підготовки , громадянського змужніння , глибоких людських почуттів , любові до матері і батька , бабусі і дідуся , роду і народу , пошани рідної мови , історії , культури.

 Основними завданнями родинно – сімейного виховання в умовах сьогодення є :

  • виховання патріотизму , громадянських якостей  особистості , правової культури;
  • виховання фізично і морально здорової дитини , забезпечення  необхідних екосоціальних  умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини ( генотипу ) ;

    -  створення атмосфери емоційної захищеності , тепла , любові ,умов для розвитку почуттів і сприймань дитини , її самореалізації ;

  • засвоєння моральних цінностей , ідеалів , культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні , виховання культури поведінки , правдивості , справедливості , гідності , честі , людяності , здатності виявляти турботу про молодших , милосердя до слабих і людей похилого віку ;
  • залучення дітей до чарівного світу знань , вивчення народних казок , пісень , прислів’їв , приказок , дум , лічилок тощо ;
  • виховання поваги до школи і вчителів , прагнення до освіти й

творчого самовдосконалення ; формування естетичних смаків і почуттів , уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті , поважати прекрасне у вчинках людей , забезпечення умов для їхньої творчої  практичної діяльності ;

  • включення дитини в спільну з дорослими діяльність , розвиток творчої працелюбної особистості , спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище ; виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин ;
  • забезпечення духовної єдності поколінь , збереження родинних традицій ; звичаїв , обрядів , виховання в них національної свідомості й самосвідомості.

  Діти поважають батьків вимогливих і справедливих , чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів , тактовних і витриманих , ініціативних в організації різних корисних справ – як дитячих , так і родинних та громадських.

 

Як у краплині води відбивається сонце , так у дітях відбивається чистота матері та батька.

     Завдання школи та батьків – дати кожній дитині щастя.

 

                                           В. О. Сухомлинський.

 

Виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері , вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами , хорошими батьками і матерями. Але й це – не все:

наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість , погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози , це наша провина перед іншими людьми , перед  усією країною.

 

                                                        А. С. Макаренко.  

  

 

    Сучасна   сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини.   

    Сім'я – це джерело , водами якого живиться   повноводна   річка нашої держави.

 

 

 

 

 

                                                      

Вплив сім'ї  на дитину унікальний , а багато в чому й незамінний. В сім'ї  особистість формується в природних умовах , вихователі тут – найближчі й найдорожчі для дитини люди , з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.

Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість твердить :„Який батько , такий і син “. Особисті якості батьків впливають на дітей не механічно , а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Стаття 59 Закону  України „Про освіту“ покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров'я і психічний стан дітей , створення належних умов для розвитку їх природних здібностей.                                                                                                                                                                          

Сім'я є першоосновою духовного , економічного та соціального розвитку суспільства. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської цивілізації.

Сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного , морального й духовного розвитку. Разом з тим , сучасна сім'я і сама потребує як матеріальної , так і педагогічної та культурологічної допомоги. Її надають певною мірою  заклади освіти і громадські організації.

Сім'я – природний і найбільш стійкий елемент людського суспільства. Природна і постійно діюча ланка виховання людини на всіх стадіях життя.  

Сім'я тисячами ниток зв’язана з суспільством. Кожний член сім'ї зберігає певну автономність і завдяки цьому виходить до різних об'єднань людей та соціальних груп :виробничих , навчальних , дитячих і юнацьких організацій , громадянських спілок , політичних партій , вступає у зв'язок із закладами торгівлі , охорони здоров'я , з місцевою владою та іншими співтовариствами. 

Перш ніж виховувати дитину...
         Опануйте себе й не гарячкуйте, присядьте там, де вам зручно, розслабтеся й замисліться : навіщо?
1. Яка мета чергового вашого пливу: це як інтервенція чи як звільнення дитини?
2. Вам хочеться з нею поділитися досвідом чи у вас є бажання просто подати дитині руку допомоги?
3. Вам хочеться ще раз підкреслити залежність дитини або навіяти їй впевненість і захищеність?
4. Вам хочеться влаштувати  „убити ” віру дитини в себе?
5. А може, вам хочеться втовкмачити їй якісь заборони, які вона порушуватиме, даючи привід вам, щоб ви могли на ній увесь час розряджатися?
6. А може, вам хочеться, зрештою, зробити дитину для себе зручною і „прочистити” риси її характеру, всі неприємні вам риси миттю вирвати, як бур’ян ?
7. А може, ви зібралися сьогодні підрахувати  чергові витівки дитини?
8. А може , ви просто чомусь розсерджені, у вас виникла потреба критикувати, обурюватися й засуджувати?
9. А може, ви замислили влаштувати дитині стереотипне, чергове покарання?
10. А може, вам просто треба сховати самих себе за ширмою виховання?
  Перш ніж сховати самих себе, побудьте „у шкірі” своєї дитини. Вона неслухняна, тому що неслухняною її зробили ви самі. Тому карати необхідно вас. Дитина і карає вас своєю неслухняністю й створює лише ті конфлікти, свідком яких була.
   Зрозумійте, що заважає вашій дитині, що обтяжує її й чим вона стурбована.
   Відчиніть двері у своє дитинство. Пригадайте, якими були ви. Звичайно, жили, чекаючи чудес. І головною потребою у вас була потреба у схваленні, любові, що вам могла замінити все. Тому не треба розчаровувати дитину. Не змушуйте її вимагати любові від вас, а дайте їй любов самі, не користуючись емоційним шантажем.
               Чого дитина найбільше потребує?
Ніжності, любові, тепла, підтримки, розуміння, схвалення, турботи, похвали, усмішки!

Вчинки дітей залежать від умов, які їм створили
- Якщо діти живуть із критикою, вони вчаться засуджувати.
- Якщо діти живуть із ворожістю, вони вчаться битися.
- Якщо діти  живуть зі страхом, вони  вчаться боятися.
- Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе
- Якщо діти живуть із глузуванням, вони вчаться бути боязкими.
- Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаровуватися.
- Якщо діти живуть із соромом, вони вчаться почуватися винними.
- Якщо діти живуть у терпимості, вони вчаться бути терпимими.
- Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться бути довірливими.
- Якщо діти живуть із похвалою, вони вчаться бути вдячними.
- Якщо діти живуть із визнанням, вони вчаться любити.
- Якщо діти живуть із схваленням, вони вчаться любити себе.
- Якщо діти живуть із розумінням, вони вчаться бути цілеспрямованими.
- Якщо діти  вчаться ділитися, вони вчаться бути  щедрими.
- Якщо діти  живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.
- Якщо діти  живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими
- Якщо діти  живуть у доброті й увічливості, вони вчаться поважати.
- Якщо діти  живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти тим, хто поруч із ними.
- Якщо діти  живуть у товариськості, вони вчаться  розуміти , що світ прекрасний.
Десять кроків, щоб стати, ще кращими батьками.
1. Не вчіть того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові особливості.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що гірше. Залишайте за нею право на помилку, тоді дитина опанує вміння самостійно їх виправляти. Не змушуйте дитину реалізувати ваші несправджені мрії та ілюзії. Ви не знаєте, з якої ви стежки звернули, і чи існує вона взагалі. Звичайно ви можете - допомогти вибрати оптимальний для дитини варіант розвитку, але право вибору належить йому.
4. Не ставтеся до дитини нешанобливо. Дитина має бути впевнена у своїх силах, тоді знеї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терпимими. Ваша нетерпимість – ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовні у своїх вимогаг , але пам’ятайте : успіх у вихованні досягається не покаранням, а сталістю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
7. Піклуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.
8. Позбудьтеся висловів: „Роби, що я сказав”. Замініть цю вимогу на іншу: „Зроби це, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь”. Дитина має звикнути до того, що діяти потрібно не за наказом, а тому що це необхідно або потрібно комусь.
9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас особисто тішить. Не порівнюйте її з сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона стала сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати правила батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це те саме, що сказати: „Мені ніколи її любити”.

Правила покарання.
Покарання має викликати переживання, а не фізичний біль або образу.
Покарання має бути корисним – не шкодити фізичному і психічному здоров’ю дитини.
Не можна карати за підозрою- необхідно бути впевненим у тому, що дитина зробила те, у чому її звинувачують.
Якщо є сумніви, краще не карати- необхідно бути впевненим у доцільності покарання.
Одне покарання за кілька провин – якщокілька поганих учинків скоєно одночасно, покарання має бути суворим, але тільки одне за всі вчинки одразу.
Краще не карати , ніж карати із запізненням – не потрібно розділяти в часі провину й покарання.

 

 

 

 

                                                   Поради батькам пятикласників
 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

 

 

 

Права та обов'язки батьків

 

З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про загальну середню освіту

 

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють
 

 

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

  • приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх  закладів;

  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

  • захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

  • забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

  • постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їхзамінюють, в супереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

 

                 

 7.4. Права та обов’язки батьків і дітей за законодавством України    

      

Поняття «дитина» («діти») вживається в двох значеннях. По-перше, це громадяни, які не досягли певного віку: правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років). До досягнення нею 14 років дитина вважається малолітньою. У віці від 14 до 18 років дитина є неповнолітньою. По-друге, діти — це особи, які походять від інших осіб (своїх батьків) та є їхніми родичами першого ступеня по прямій нисхідній лінії (найближчий ступінь родства).        Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей від них, посвідченому у встановленому законом порядку. Таке посвідчення оформлюється: реєстрацією народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою будь-кого з батьків чи близьких, родичів, якщо дитина народжується у шлюбі; на основі добровільного визнання батьківства дитини батьком, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини; на основі встановлення батьківства судом, якщо батьки не перебувають у шлюбі, а батько заперечує батьківство.      Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони (чи перебували раніше) у шлюбі та чи проживають разом з дитиною. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи були їхні батьки у шлюбі між собою.      Батьки зобов’язані передусім забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я та не пізніше одного місяця з дня народження дитини зареєструвати її народження в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Вони повинні визначити дитині прізвище, ім’я та по батькові. Прізвище дитини встановлюється за прізвищем батьків, а якщо прізвища батьків різні, то за їхньою згодою; за загальним правилом дитині може бути дано не більше двох імен.       На батьків покладається обов’язок виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Усі питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. А той з батьків, з яким проживає дитина, не вправі перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.       Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, у віці від 10 років — за спільною згодою батьків та самої дитини, а після досягнення 14 рокiв — нею самою.        Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей покладається на їх батьків, які діють без спеціальних на те повноважень. У разі одруження неповнолітні набувають дієздатності в повному обсязі і з моменту одруження здійснюють захист своїх прав самостійно.        Батьки зобов’язані поважати дитину. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.       Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї, звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а після досягнення 14 років — безпосередньо до суду.        Якщо мати чи батько неналежно виконують чи зловживають своїми батьківськими правами, вони можуть бути позбавлені цих прав. Позбавити батьківських прав може суд за наявності однієї з таких підстав: батьки не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; батьки є хронiчними алкоголiками або наркоманами; вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.         Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд обов’язково перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, й постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.         Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.         Діти можуть мати майно на праві особистої приватної власності. Батьки не мають права на це майно, так само як і діти не мають права на майно батьків. Батьки управляють майном малолітньої дитини в її інтересах без спеціального на те повноваження. При цьому вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) також є власністю дитини.         Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій або натуральній формі. Той з батьків, який відмовляється надавати утримання на неповнолітню дитину, може бути зобов’язаний судом до сплати аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальний стан дитини і платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних членів сім’ї, а також інші обставини, що мають істотне значення.         Частка заробітку (доходу) матері чи батька, яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом. Розмір аліментів для однієї дитини за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Батьки можуть укласти договір про сплату аліментів для дитини, в якому визначити розмір та строки виплати. Такий договір має бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.        Якщо діти після досягнення повноліття продовжують навчання i у зв’язку з цим потребують матерiальної допомоги, батьки зобов’язанi утримувати їх до досягнення 23 років, якщо вони в змозі надавати таку матеріальну допомогу. У разi припинення навчання припиняється й право на утримання.       Батьки, якщо вони спроможні, зобов’язанi утримувати і своїх повнолiтнiх непрацездатних дітей, якi потребують матерiальної допомоги.       Повнолітні працездатні діти зобов’язанi утримувати батьків, якi є непрацездатними i потребують матерiальної допомоги. Окрім того, діти зобов’язанi брати участь у додаткових витратах на батькiв, спричинених важкою хворобою, iнвалiднiстю або немiчнiстю. Якщо ж мати або батько були позбавленi батькiвських прав, i цi права не були поновлені, або якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків, то на дітей не може бути покладений обов’язок щодо їх утримання.

                                                   

Сімейне право

 

§ 2. Права та обов'язки батьків по вихованню та розвитку дитини. Турбота про підростаюче покоління хвилює не тільки громадськість нашої держави, але й весь світ. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці згідно із законом України від 26 квітня 2001 р. "Про охорону дитинства" (ст. 12). Законодавство України, а саме СК в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування про неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Оскільки батьківські права є правами на виховання дитини, вони надаються батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого припиняються. Батьки не можуть передавати будь-кому ці права або відмовлятися від них, але мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. При неналежному виконанні батьками (одним із них) обов'язку по вихованню дітей або зловживанні батьківськими правами дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Вона має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має також право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо До суду, якщо вона досягла 14-річного віку. Законодавчо встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг. Питання щодо виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не заважає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо). Згідно зі ст. 154 СК України батьки мають право на самозахист дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як законні представники без спеціальних на те повноважень. Вони мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні, й можуть їх здійснювати самостійно, а по досягненні неповнолітніми батьками чотирнадцяти років мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу. На органи опіки і піклування покладено вирішення спорів щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших питань, що мають істотне значення для справи. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану т


1
2
3