Процес підготовки до навчання завжди сповнений хвилюваннями й сумнівами. Батьки часто запитують себе: «Чи не забули ми про щось важливе?» й зазирають до шкільного портфеля свого чада, перераховуючи кількість зошитів, канцелярського приладдя та наявність ланч-боксів. А от що робити з медичними довідками, без яких дитину можуть просто не допустити до занять?

Міністерство охорони здоров’я наголошує на тому, що перед початком навчального року учень обов’язково має пройти профілактичний огляд. Педіатр або сімейний лікар видасть необхідну довідку для школи (форма №086-1/о), в якій зазначатиметься група для занять фізичною культурою. Першочергово потрібно оновити й Карту профілактичних щеплень (форма № 063/о), якщо дитині зробили нові щеплення.  

Отож детальныше про довідки, які потрібні для відвідування школи

1.Довідка форми № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду». Педіатр чи сімейний лікар видасть її після огляду дитини. За необхідності лікар може направити дитину на вакцинацію, базові аналізи чи на прийом до вузьких спеціалістів.  

У довідці для школи лікар зазначає:

 ♦  прізвище та ім’я дитини, дату її народження і стать;

 ♦  місце проживання дитини, телефон батьків;

 ♦  найменування загальноосвітнього навчального закладу, клас;

 ♦  дату проведення обов’язкового медичного профілактичного огляду (а також дату попереднього профогляду і рекомендовану дату наступного);

 ♦  висновок про стан здоров’я дитини (якщо школяр має певне захворювання, то за рішенням одного з батьків,  в цій довідці може бути зроблено відповідний запис);

 ♦  групу для занять фізичною культурою;

 ♦  рекомендації.

2.Довідка форми № 063/о «Карта профілактичних щеплень»

Ця довідка містить інформацію щодо проведення вакцинації чи ревакцинації, а також здійснення туберкулінових проб. Дані з цієї довідки дозволять медичним працівникам навчальних закладів ознайомитись з наявністю чи відсутністю щеплень у конкретної дитини.

Якщо дитина була вчасно вакцинована за Календарем профілактичних щеплень, то з 7 до 14 років їй не проводитимуть вакцинацію чи ревакцинацію. Відповідно, дані у карті профілактичних щеплень не оновлюються і довідки не потрібно.

Водночас, у школі можуть попросити принести довідку про щеплення, якщо у закладі освіти немає таких даних (наприклад, дитина перейшла до нової школи). Так само довідка буде потрібна, якщо дитині робили щеплення - планові чи пропущені.

Профілактичний візит до сімейного лікаря - чудова нагода проконсультуватись щодо профілактики хвороб у школі, фізичного навантаження та здорового харчування.

Усі послуги у педіатра чи сімейного лікаря, з яким родина підписала декларацію для дитини, - безоплатні, їх оплачує Нацслужба здоров’я.

 Чи потрібна для школи медична карта (форма № 026/о) 

«Медична карта дитини» (форма № 026/о), яку раніше вимагали заклади освіти, більше не потрібна: дані про стан здоров’я дитини не можуть бути відкритими і зберігатись поза межами медичного закладу. Цю форму МОЗ України скасувало у березні 2018 року.

Право на  медичну таємницю гарантує ст. 39-1. Закону України «Основи Законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII.

Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта, – йдеться у Законі.

Дані про стан здоров’я дитини можуть міститися виключно у «Історії розвитку дитини № ___» (Форма № 112/о) - медичній картці, яка зберігається у закладі охорони здоров’я.

Джерела: МОЗ, журнал "Всеосвіта".

    Сім’я забезпечує духовний розвиток особистості дітей , привчання й вироблення ставлення до праці як основного джерела достатку й благополуччя людини , формує світогляд і характер громадянина України , здатного до захисту її інтересів у всіх видах і виявах , аж до самопожертви.

   Разом з тим стабільність , міцність і єдність сімї забезпечуються і взаємною любов’ю , моральною , економічною , правовою та іншими видами взаємної відповідальності всіх її   членів , взаємо підтримкою , взаєморозумінням та емоційною прив’язаністю. В сім’ї людина  відновлює  свої духовні і фізичні сили , заряджається енергією для трудових , творчих звершень , активної участі в суспільному житті.

   Правове регулювання відносин у сімї  між батьками і дітьми здійснюється на основі Конституції України , Законодавства про шлюб і сім’ю та цивільного Кодексу України. Правовідносини між батьками і дітьми регулюються також такими міжнародними документами , як Загальна декларація прав людини , Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини , схвалені Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковані Верховною Радою України , в     яких ,зокрема , зазначено „що дитині для повного розвитку треба рости в сімейному оточенні , в атмосфері щастя , любові і розуміння“.

    Українська сім’я має культивувати такі якості і особливості характеру людини , як:

• повага і відданість своїм батькам , сімї , родині , готовність

до взаємодопомоги;

• розуміння і відчуття духовної єдності поколінь , повага до

батьків , культури та історії рідного народу ;

• усвідомлення власної національної гідності , честі , внут –

рішньої свободи , гордості за свою землю і народ ;

• всебічний і гармонійний розвиток особистості , готовності як                                            до розумової , так і до фізичної праці , захисту рідної землі , аж до самопожертви ;

• дотримання принципів вселюдської і народної моралі :правди-

вості, справедливості, патріотизму , доброти , працелюбності, гуманного ставлення до людини і довкілля ;

• повноцінний фізичний розвиток , міцне здоров’я , фізична

досконалість , свідоме ставлення до зміцнення свого здоров’я як необхідної умови підготовки до суспільно – корисної праці й захисту Батьківщини ;

• уміння  міжособистісного спілкування , культури спілкування ,

гуманізм , колективізм , товариськість, приязність , доброзичливість, взаємопідтримка , чесність , організованість і дисциплінованість , чемність і порядність в особистій поведінці й відносинах з іншими.

   Родина є основою держави. Родина , рід , родовід , народ – поняття , що розкривають моральну й духовну сутність , природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу , нації – такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної  свідомості й громадянської зрілості.

    Родинне виховання – перша природна й постійно діюча ланка виховання.

   Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадському вихованні підростаючих  поколінь. У сім’ї  закладається духовна основа  особистості , її мораль , самобутність національного світовідчуття й світорозуміння.

   Родинне виховання – це перевірений століттями досвід національного виховання дітей у сім’ї. Воно є потужним джерелом формування світогляду , національного духу , високої моральності , трудової підготовки , громадянського змужніння , глибоких людських почуттів , любові до матері і батька , бабусі і дідуся , роду і народу , пошани рідної мови , історії , культури.

 Основними завданнями родинно – сімейного виховання в умовах сьогодення є :

• виховання патріотизму , громадянських якостей  особис-

тості , правової культури;

• виховання фізично і морально здорової дитини , забезпечення

необхідних екосоціальних  умов для повної реалізації можли-

востей розвитку дитини ( генотипу ) ;

    -  створення атмосфери емоційної захищеності , тепла , любові ,

        умов для розвитку почуттів і сприймань дитини , її самореалі-

        зації ;

• засвоєння моральних цінностей , ідеалів , культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні , виховання культури поведінки , правдивості , справедливості , гідності , честі , людяності , здатності виявляти турботу про молодших , милосердя до слабих і людей похилого віку ;
• залучення дітей до чарівного світу знань , вивчення народних казок , пісень , прислів’їв , приказок , дум , лічилок тощо ;
• виховання поваги до школи і вчителів , прагнення до освіти й

творчого самовдосконалення ; формування естетичних смаків і почуттів , уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті , поважати прекрасне у вчинках людей , забезпечення умов для їхньої творчої  практичної діяльності ;

• включення дитини в спільну з дорослими діяльність , розвиток

творчої працелюбної особистості , спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище ; виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин ;

• забезпечення духовної єдності поколінь , збереження родинних

традицій ; звичаїв , обрядів , виховання в них національної свідомості й самосвідомості.

  Діти поважають батьків вимогливих і справедливих , чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів , тактовних і витриманих , ініціативних в організації різних корисних справ – як дитячих , так і родинних та громадських.

Виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері , вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами , хорошими батьками і матерями. Але й це – не все:

наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість , погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози , це наша провина перед іншими людьми , перед  усією країною.

                                                        А. С. Макаренко.  

                                                   Поради батькам пятикласників
 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.